| |
Новини |
|
|
Фахівці оцінювали стан знаменитого Дуба Залізняка |
Міжнародний науково-практичний семінар, який пройшов 20-21 жовтня на Чигиринщині, був присвячений фактично темі... порятунку одного дерева.
Але якого дерева! Українські й закордонні фахівці оцінювали стан і можливе надання допомоги знаменитому холодноярському Дубу Залізняка.
Теоретична частина семінару пройшла в Чигирині, а практична — безпосередньо на хуторі Буда поруч з легендарним велетом. Доки альпіністи з Луцька наводили лад з кріпленням крислатої крони дуба, внизу замірявся його стовбур — на класичній для таких замірів висоті 1м 30 см.
Як тільки прозвучала цифра товщини стовбура в цьому місці — рівно дев'ять метрів, президент польської Федерації арбористів (спеціалістів з охорони древніх дерев) пан Вітослав Грижовчик задоволено крякнув: «То є дуже добже!»
І сказав, що раз знаменитість «по-товсті0ала» на 10 сантиметрів за два роки з часу останніх замірів, то як на свої тисячу років дуб має фізіологію максимум столітнього міцного «юнака».
На запитання місцевих фахівців, як бути з дубовим вусачем, жуком-шкідником, який внадився гризти легендарне дерево, поляк сказав: «Нєх жиє.» і заявив мовляв, хто нищитиме занесеного в Червону книгу жука, може потрапити за грати. На що почув цілком резонне: «Цих жуків вже мільйони, а дуб такий один.»
Пан Вітослав пошкріб потилицю і погодився: «То є так!», піднімаючи руки на знак капітуляції перед контр-аргументами.
Марія Ткаченко, вчений агроном з Черкас, зазначила: варто зробити хімічний аналіз грунту і розібратися, яке підживлення потрібне для Дуба Залізняка.
Пані Марія категорично не згідна з тезисом: «На наш вік цього дерева вистачить». Вона прагне того, щоб дерево, яке стало свідком безлічі історичних віх рідного краю, могли бачити й наступні покоління українців.
Підсумовуючи результати семінару, директор філії «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповід¬ника «Чигирин» Богдан Легоняк зазначив: Дуб Залізняка й надалі залишатиметься під пильним наглядом, адже тяжко знайти інше дерево, яке настільки було втіленням «живого очевидця» української історії.
Він визнав слушними зауваження Вітослава Грижовчика, який вважає варварством спроби колишніх років підживлювати дерево, закопуючи під його коріння туші забитих корів: «Тоді ми ще перебували у пошуках правильної допомоги дубові. Тепер же ми знаємо набагато більше і консультуємося зі справжніми фахівцями”.
Разом з тим, усі присутні погодилися з тим, що справжній секрет живучості й могутності тисячолітнього «дідуся»-дуба знає тільки він сам.
Очевидно добре, що завдяки греблі біля готельно-ресторанного комплексу «Дикий хутір» піднявся рівень води в цій місцині.
А ще (і це найголовніше) — добре те, що після обгородження дуба нарешті менше почали затоптувати землю над його корінням занадто цікаві туристи. Сфотографуватися з дубом можна і на відстані, а от лізти обійматися до старенького не варто.
Петро Добро
  
    |
|
|
|
|
|
|
|
КОНТАКТИ
